Описано вербальні засоби категорії дуративності в англійській мові. Особливу увагу акцентовано на лексичних і граматичних способах вираження зазначеної категорії.

Вивчено когнітивно-прагматичну природу та функціонування мовленнєвого акту (МА) вибачення як системи, зумовленої психологічними та соціокультурними чинниками. Визначено вибачення як гібридний МА, що поєднує дві рівноправні складові іллокутивної сили та спонукальну - прохання про вибачення. Відзначено, що вибачення - конвенціональний МА, засіб утілення стратегій дистанціювання у дискурсі, що реалізується як простий або складний МА і здатний утворювати кластери вибачень у межах мовленнєвого ходу. МА вибачення базується на етичному лінгвокультурному концепті "вибачення" та моделюється у вигляді когнітивного сценарію. МА вибачення є системою превентивного та коригувального підтипів за прагмасемантичних різновидів останнього. Історично варіативними у МА вибачення виявлено його локуцію, конфігурацію прагматичного поля вибачення, принцип увічливості, окремі прагмасегмантичні різновиди.

Виокремлено основні періоди процесу формування системи надання адміністративних послуг органами державної влади в Україні: І період (1998 - 2006 рр.) - виникнення та запровадження в практичну діяльність органів державної влади концепції надання послуг громадянам, II період (2006 - 2008 рр.) - затвердження Кабінетом Міністрів України Концепції розвитку адміністративних послуг та їх впорядкування, III період (2008 р. - до сьогодні) - спрямування Кабінетом Міністрів України коштів від надання адміністративних послуг до Державного бюджету України та зменшення кількості таких послуг. Це дозволило визначити особливості розвитку адміністративних послуг органів державної влади та шляхи їх економіко-організаційного впорядкування в Україні. Запропоновано концепцію формування системи надання адміністративних послуг органами державної влади в Україні з урахуванням специфіки трансформаційних і трансакційних витрат у державному управлінні, основою якої є новітні інституційні концепції, концепції сервісної держави, нового публічного менеджменту. Удосконалено понятійно-категорійний апарат, що стосується методології формування системи надання адміністративних послуг органами державної влади в Україні. Уточнено поняття "адміністративні послуги органів державної влади", "система надання адміністративних послуг органами державної влади", "інфраструктура системи надання адміністративних послуг органами державної влади", "сфера адміністративних послуг органів державної влади", "інституціоналізація сфери адміністративних послуг органів державної влади. Наведено теоретичне обгрунтування організаційних змін у наданні адміністративних послуг органами державної влади в Україні через розмежування функцій: вироблення політики щодо адміністративних послуг, надання адміністративних послуг, оцінювання функціонування системи надання адміністративних послуг органами державної влади.

Розглянуто прагматичну модель англомовного вибачення. Зроблено висновок, що вибачення моделюється у вигляді системи аспектів, поєднаних у блоки.

Моніторинг та оцінювання результативності є необхідними під час упровадження будь-якої державної програми, адже від одержаних результатів залежить обгрунтованість та ефективність управлінських рішень. При цьому важливим є визначення джерел даних і відповідних інструментів оцінювання. Мета статті - визначення джерел адміністративної та статистичної інформації, що можуть бути використані для комплексного оцінювання результативності програми "теплі кредити" на основі застосування сучасних аналітичних інструментів. Висвітлено методичні підходи до оцінювання результативності Державної програми з урахуванням наявного інформаційного забезпечення, обговорено особливості формування та аналітичні можливості різних джерел інформації, їх переваги та обмеження для аналізування. Обгрунтовано необхідність комплексного використання даних із різних джерел для визначення оптимального підходу до оцінювання результативності програми "теплі кредити". На сьогодні доцільно виділити чотири основних джерела даних: реєстр позичальників, який формують уповноважені банки, вибіркові обстеження учасників Державної програми, дані підприємств - надавачів послуг з електропостачання, централізованого газо- та теплопостачання, а також дані Державної служби статистики України. За цими джерелами збирається інформація про учасників програми "теплі кредити" щодо обсягів кредиту та розміру відшкодування, цілей кредитування, соціально-демографічні показники, характеристики житла, обладнання житла до та після запровадження енергоефективних заходів, обсяги економії енергоресурсів. Кожне з джерел є носієм унікальної, але неповної інформації з точки зору оцінки результативності програми "теплі кредити". Лише у логічному поєднанні та комплексному аналізі ця інформація надає всебічне уявлення про предмет дослідження. Викладено основні результати дослідження, сформовано висновки щодо використання інформаційного забезпечення, а також рекомендації з його розширення для підвищення ефективності управлінських рішень.

Вибачення вивчається лінгвістикою, етикою, психологією. Вибачення визнається як невід'ємна ознака комунікації, пов'язана із ціннісно-нормативною системою соціуму, що слугує засобом запобігання порушенню соціальних норм. Як соціокультурне явище воно зазнає розвитку разом із розвитком суспільства. Мовленнєвій дії вибачення передують негативні емоції, зокрема сором (родовий феномен) і провина (видовий феномен). Емоція провини переживається до моменту вибачення і до появи позитивної емоції поновленого благополуччя, радості від поновлення колишніх добрих стосунків з адресатом. Провина - це довготривале, більш інтенсивне почуття, а сором - тимчасове й менш інтенсивне. На відміну від сорому, провина не залежить від реального чи уявного ставлення оточуючих до проступку, її переживання викликається самозасудженням мовця, супроводжується каяттям і зниженням самооцінки. Провина є різновидом "морального сорому", тісно пов'язаним із совістю і емоційно-оцінним ставленням особи до власних вчинків. Вибачення є конвенціональним мовленнєвим актом, скерованим позамовними соціокультурними конвенціями. Мовленнєві акти вибачення функціонують у ситуаціях порушення етикетних норм як метакомунікативні засоби регулювання емоційної тональності спілкування. Конвенціональний характер мовленнєвого акту вибачення зумовлює вживання мовленнєвих стереотипів, що мають фіксовані лексико-семантичні властивості та реалізують прагматичну функцію вибачення поза контекстом і ситуацією. Результати проведеного узагальнення семного складу перформативних дієслів надали змогу констатувати основні значення досліджуваних лексем, роль мовця в перлокутивному акті вибачення, час виникнення провини та її ступінь. Локутивний аспект є реалізацією інтенцій мовця згідно з пропозиційним змістом висловлення. До прямих способів реалізації мовленнєвого акту вибачення належать висловлення з перформативними дієсловами й імперативні речення з лексемою вибачення. Результати дослідження свідчать про те, що мовленнєві акти вибачення прямо реалізуються мовними засобами, які проявляють мінімальну залежність від комунікативно-прагматичного контексту та є однозначним, конвенціоналізованим показником інтенції вибачення.

Вибачення вивчається лінгвістикою, етикою, психологією. Вибачення визнається як невід'ємна ознака комунікації, пов'язана із ціннісно-нормативною системою соціуму, що слугує засобом запобігання порушенню соціальних норм. Як соціокультурне явище воно зазнає розвитку разом із розвитком суспільства. Мовленнєвій дії вибачення передують негативні емоції, зокрема сором (родовий феномен) і провина (видовий феномен). Емоція провини переживається до моменту вибачення і до появи позитивної емоції поновленого благополуччя, радості від поновлення колишніх добрих стосунків з адресатом. Провина - це довготривале, більш інтенсивне почуття, а сором - тимчасове й менш інтенсивне. На відміну від сорому, провина не залежить від реального чи уявного ставлення оточуючих до проступку, її переживання викликається самозасудженням мовця, супроводжується каяттям і зниженням самооцінки. Провина є різновидом "морального сорому", тісно пов'язаним із совістю і емоційно-оцінним ставленням особи до власних вчинків. Вибачення є конвенціональним мовленнєвим актом, скерованим позамовними соціокультурними конвенціями. Мовленнєві акти вибачення функціонують у ситуаціях порушення етикетних норм як метакомунікативні засоби регулювання емоційної тональності спілкування. Конвенціональний характер мовленнєвого акту вибачення зумовлює вживання мовленнєвих стереотипів, що мають фіксовані лексико-семантичні властивості та реалізують прагматичну функцію вибачення поза контекстом і ситуацією. Результати проведеного узагальнення семного складу перформативних дієслів надали змогу констатувати основні значення досліджуваних лексем, роль мовця в перлокутивному акті вибачення, час виникнення провини та її ступінь. Локутивний аспект є реалізацією інтенцій мовця згідно з пропозиційним змістом висловлення. До прямих способів реалізації мовленнєвого акту вибачення належать висловлення з перформативними дієсловами й імперативні речення з лексемою вибачення. Результати дослідження свідчать про те, що мовленнєві акти вибачення прямо реалізуються мовними засобами, які проявляють мінімальну залежність від комунікативно-прагматичного контексту та є однозначним, конвенціоналізованим показником інтенції вибачення.